Чому саме стан любові?

Більшість того, що ми називаємо “роботою над собою”, —
«пропрацювання» травм, подолання страхів, внутрішніх конфліктів, пошук сенсів —
це насправді спроба повернутись у стан, у якому ми відчуваємо себе цілими, живими, у безпеці.

Це — стан любові.

Бо саме любов дає нам усе, чого ми так шукаємо:

  • внутрішній спокій
  • глибоке прийняття себе
  • ясність і легкість у виборі
  • натхнення до дії
  • енергію
  • здатність бути поруч з іншими — без втрати себе

 

Тож замість того, щоб вічно йти до цього стану, ми можемо зробити інакше:
увійти в нього вже зараз.

І вже з любові — м’яко, чесно, по-справжньому працювати над тим,
що ще віддаляє нас від себе.

Це і є філософія “Любовної Любові” —
спочатку стан, потім починаємо бачити справжні бар’єри і прибираємо їх.
Спочатку любов — потім справжня трансформація.

Навіщо йти до любові через біль, якщо можна почати з любові — і звільнитись від болю?

Підтвердження від науки

Теорія Полівагусу
(Stephen Porges):

Стан соціальної залученості (відчуття безпеки, відкритості, спокою) активується, коли ми в любові, прийнятті, теплі.
Саме в цьому стані нервова система дозволяє нам глибоку трансформацію, навчання, зцілення.

🧘‍♀️ Дослідження (Yakup İme et al., 2025) та інші, показали, що самоспівчуття (form of self-love) підвищує стійкість та послаблює наслідки травматизації

Ці та інші дослідження —рецензовані роботи на 2020–2025 роки, опубліковані в престижних журналах (Psychological Reports, Scientific Reports, Journal of College Counseling).
І вони підтверджують: коли ти підходиш до психологічних тем із любов’ю до себе (самоспівчуттям), твоя нервова система активізує стан безпеки, а мозок — режим зцілення, ти краще відновлюєшся після стресу, простіше долаєш травми і набагато міцніше зростаєш.

Саме тому твердження «стан любові — це опора для трансформації» має наукову й клінічну основу.

Видатні люди казали:

💬 Карл Роджерс:

“Коли я приймаю себе таким, я можу змінитися.”
➡️ Любов і прийняття — це не винагорода за зміну, а умова, в якій зміна можлива.

💬 Луїза Гей:

“Любов до себе — це ґрунт, на якому росте все добре в нашому житті. Без цього ми ніби намагаємось будувати дім на піску.”

💬 Брене Браун:

“Ми не можемо рости, коли соромимось себе. Ми ростемо в атмосфері прийняття й любові.”

Отже, можемо впевнено робити висновки, що:

  1. Фізіологічно: любов і прийняття включають систему безпеки (через вагус — Polyvagal Theory), що сприяє глибокому відновленню і змінам.
  2. Психологічно: любов та самоспівчуття — ключ до стійкості, зцілення від травм та переживання сорому.
  3. Теоретично: любов до себе — не кінцевий продукт, а ґрунт, з якого можливі справжні зміни.

2025 ® Анна Осадча. Всі права захищені